Невелика шкіряна сумка, у яку кримінальні авторитети 90-х могли покласти як ключі, так і велику суму грошей або зброю.

Банкноти та монети євро з'явилися в обігу в січні 2002 року: спершу в 17 країнах – членах Європейського Союзу, а згодом і в Україні. Це поєднало ринок України та Європи. 

До того часу євро три роки було в безготівковому обігу – ним розраховувались на європейських біржах, відкривали рахунки в банках і переказували там гроші. Сьогодні євро – друга за важливістю валюта у світі після долара США. 

У березні 1997 року українці вперше побачили «золоту» монету номіналом в одну гривню. ЇЇ зробили з латуні, діаметром 26 мм. За 1 гривню тоді можна було купити, наприклад, дві хлібини. 

За 24 роки монету перевипускали 15 разів, а у 2018 році оновили її дизайн. Гривня стала меншою на 7 мм і змінила колір на сріблястий. Але гривня старого зразку досі є в обігу. Щоправда, сьогодні потрібно мінімум 15 монет, щоб купити навіть одну хлібину. 

1 грудня 1992 року ​​інтернет-фахівці Олег Волощук та Ігор Свиридов зареєстрували Національний домен .ua. – американець Джонатан Постел видав їм потрібний код. 


Перші сайти в Україні з'явились у 1994 році. Там був тільки текст різного розміру та кольору. Швидкість інтернету тоді була низькою – фото чи таблиця могли просто не відкритись на сайті. 

У 1995 році почали з'являтись адреси сайтів з кінцівкою .uа: .com.ua – комерційні компанії, .gov.ua – державні, .org.ua – неприбуткові. Також кожному регіону України стали давати свою адресу: сайти з Києва закінчуються на .kiev.ua чи .kv.ua, зі Льова – .lviv.ua. 

В Україні перша тисяча сайтів з кінцівкою .ua була лише у 2004 році. Далі їх кількість росла набагато швидше. Сьогодні їх уже 560 тис., 325 тис. сайтів закінчуються на .com.ua. 

1989 рік, Москва, Російська академія наук. Вчений Володимир Пентковський працює над процесором «Ельбрус». Його запрошують до США, в компанію Intel, обмінятись досвідом. Володимир їде, але додому більше не повертається. 

За декілька місяців Intel офіційно заявляє: вони розробляють новий процесор. Його назвали на честь автора проєкту – Pentium. 

Процесор Intel Pentium почали продавати у 1993 році. Він став основою перших персональних комп'ютерів Socket. Він економив електроенергію, міг виконувати дві команди одночасно і зберігати інформацію до 1 МБ – це розмір одного сучасного фото на телефоні. 

Щоб стати членом МВФ,в Україні прийняли спеціальний закон. Він дозволяв тодішньому прем'єр-міністру Григорію П'ятаченко від імені уряду підписати статут Міжнародного валютного фонду. За три місяці у Вашингтоні Україна стала членом організації. 

Зазвичай МВФ дає гроші на реформи й економічний розвиток країн. Розмір допомоги залежить від внутрішніх резервів країни та рівня валового продукту. Так, у вересні 1992 року Україна могла взяти кредит до $380 млн, а в листопаді – уже $570 млн. Але перші гроші від МВФ Україна отримала за два роки членства – $763 млн у 1994 році. Вони допомогли нам уникнути дефолту.

Сьогодні Україна – друга після Аргентини серед позичальників МВФ. За 25 років нашій державі перерахували $34,5 млрд. Проте ми не виконали повністю всі умови, що вимагав МВФ. 

Наприклад, у 2014 році більшість траншу пішло одразу в державний бюджет – такого МВФ зазвичай не дозволяє. Проте Україні потрібно було закрити «дірку», що утворилася після уряду Януковича. 

Спочатку українську біржу хотіли створити з допомогою американців. Уряд США виділив гроші, обладнання та команду, яка до цього вже відкривала міжнародну біржу в Гонконгу. 

Але тодішні президент України Леонід Кравчук і прем'єр Вітольд Фокін не проявили інтересу до проєкту. Американці розірвали контракт.

18 червня 1991 року уряд прийняв закон «Про цінні папери і фондову біржу» та за три місяці зареєстрував державну фондову біржу. Вона мала стати неприбутковою організацією з 222 акціонерами – компаніями із продажу цінних паперів. 

Перші торги на біржі провели 6 лютого 1992 року. Тоді цінні папери продавали 23 компанії – «Перкомбанк», «Градобанк», акціонерне товариство «Пермавіа» та інші. За рік роботи на біржі продали 68 цінних паперів на суму 33,560 млн купоно-карбованців (номінал грошових купюр, що ходив на території України в 1992–1994 роках. – Прим. ред..

2020 рік УФБ закрила з мінусом у 1,3 млн грн. У 2019 році ця цифра була ще більшою – 7,7 млн грн. Тому у квітні 2021 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку забрала в біржі ліцензію. 

Великі вентилятори, крижані шахти для зберігання золота та дорогоцінного каміння. Просторі приміщення з ліпниною та фасади з фантастичними істотами з-під руки італійського скульптора Еліо Саля. 

Цей будинок звели в 1902 році на вулиці Інститутській у Києві – за прикладом банків Берліна та Парижа – спеціально під Державний банк України. А 20 березня 1991 року він перейшов у володіння Національного банку. 

Сьогодні це архітектурний пам'ятник столиці. Там працює майже тисяча людей. В НБУ реєструють українські банки, проводять розрахунки в міжнародних відносинах, контролюють гривню та рівень інфляції, розробляють нові купюри та монети. 

Так 20 серпня 2021 року випустили серію пам'ятних купюр номіналом у 500 грн до 30-річчя незалежності України. 

Дев'яносто три слова на одному аркуші зошита у лінійку змінили майбутнє України – це був Акт проголошення її незалежності. «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, проголошено українську державу», – так він починався. 

Автор документу – Народний депутат України Левко Лук'яненко. Він старався писати дуже коротко, щоб уникнути суперечок між депутатами під час голосування. 

24 серпня 1991 року у Верховній Раді оголосили екстрений збір – мали читати Акт проголошення незалежності. 392 депутати сказали «за», 4 були проти. Але рішення ще повинен був підтвердити народ. Всеукраїнський референдум призначили на 1 грудня. Українці майже одностайно вибрали незалежність.

30 років ми святкуємо День Незалежності України саме 24 серпня – згадуємо день, коли на папері вперше проголосили створення нашої країни. 

90-і були щасливими та дуже креативними роками. Раптом нам дозволили все: видавати журнали, продавати армійські КамАЗи, консультувати, проводити міжнародні виставки. А вигравав той, хто швидко приймав рішення та діяв. Зараз мені дивно чути, що 90-і хтось називає «лихими» – це більше російський вплив. Упевнений, що більшість підприємців тих років згадують їх із задоволенням.

Проте важливо було одразу сказати: «Ми не матимемо справу з бандитами та з комсомольцями». Ці дві групи заробляли швидше і більше. Але я відчував, що кінець їхньої історії буде поганим. 

А в іншому справи були прекрасні. Якщо в 1990–1992 роках тираж журналу «Галицькі контракти» був 14–15 тис., у 1993–1995 роках – 25 тис., то вже в 1996 році – 84 тис. Думаю, що ми вгадали з форматом. Це були новини ринків, історії успіху, а також багато довідкової та методичної інформації. Адже в ті роки ніхто нічого не вмів і не знав. При цьому число самих людей, які втягувалися в підприємництво, зростало стрімко. Вони шукали інформацію і потребували свого кола спілкування та розмови ринковою мовою. Ми так і спілкувалися з ними, але не мудрували, намагалися бути зрозумілішими та простішими. До речі, «Галицькі контракти» виходили тільки українською мовою. Російська копія з'явилася трохи пізніше.

Найпопулярніша – третя група із 5%-ю ставкою податку від доходу. Вона доступна для ФОП і юридичних осіб. Кількість найманих працівників необмежена, можна вибирати будь-який вид діяльності, окрім заборонених.

Упродовж усіх років незалежності України Visa привносила інновації та нові платіжні технології, сприяла появі нової цифрової інфраструктури та розвитку сучасної безготівкової економіки країни. У фокусі нашої компанії завжди була і залишається підтримка бізнесу та підприємців. Багато чого ми вже зробили: від бізнес-карток до безконтактної оплати, від електронної комерції до технології, що перетворює смартфон на POS-термінал. Важливо згадати і нашу співпрацю з «Дiя.Бiзнес», і підтримку консультаційних центрів для підприємців у Харкові й Одесі. Ми раді підтримати цей інтерактивний медіапроєкт з MC.today, який дозволить подивитись на 30 років становлення підприємництва через цікаві факти, ключові події та особисті спогади підприємців.

В Одесі відкрили перший в Україні супермаркет дитячих товарів. В одному місці продавали все: від дитячого харчування до меблів. Зараз в мережі 43 магазини.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

Для клієнтів відкрились у квітні 1992 року в Донецьку. У 2014 році головний офіс перенесли в Київ через війну. Зараз у мережі 172 відділення. У 2020 році ПУМБ посів перше місце в номінації «Опора малого та середнього бізнесу» рейтингу «Фінансовий Оскар» за версією журналу «Бізнес». 92% акцій належить ТОВ «СКМ Фінанс» олігарха Ріната Ахметова.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Запоріжжі відкрили першу аптеку під назвою Аптека низьких цін. В 2017-му назву змінили на Аптека АНЦ. Зараз до мережі входять 950 філіалів у 138 містах України, там продають 22 тис. товарів для здоров'я і краси.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

2000-й – перший рік сталого економічного зростання в Україні. З осені 1999 року збільшилось виробництво товарів, поступово набирають обертів торгівля та сільське господарство. ВВП в порівнянні з 1999 роком виріс на 6%. За рік виготовили товарів на 144,4 млрд грн – це на 12,9% більше, ніж у 1999 році. Середній курс долара був 5,2 грн, а дохід однієї людини – 141 грн на місяць, у порівнянні з попереднім роком – на 41 грн більше. 

За п'ять років вона зросла до 15,5%.

70% з них працюють дотепер. За даними аналiтичної cистеми YouControl.

3 липня 1998 року прийняли Закон України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Але реєстрація запрацювала тільки за рік. 

Світова криза почалась із кризи у країнах Південно-Східної Азії ще в 1997-му. В Україні вона була теж доволі відчутною.

У 1997 році курс долара дорівнював 1,86 грн, в 1998-му – уже 2,45 грн, а в 1999-му – 4,13 грн. За рік він злетів на 68,7%. Зовнішній борг України за рік виріс до 40% ВВП. Різні підприємства втратили від 10% до 28% доходу. 

В 1998 році в Україні було понад 1 мільйон зареєстрованих безробітних. Уже за рік їхня кількість збільшилась ще на 200 тисяч.

В Україні з'явився новий мобільний оператор, який першим надав услугу передачі SMS. Зараз це найбільший у країні оператор з 26 млн абонентів і 1 млн користувачів домашнього інтернету.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Києві за рік відкрили п'ять продуктових крамниць. Зараз у мережі 272 супермаркети, чотири з яких – делікатес-маркети Le Silpo, вона входить до Fozzy Group. У 2019 році мережа перемогла в загальнонаціональному конкурсі Retail Awards «Вибір споживача» в номінації «Мережа супермаркетів України». Дохід у 2020 році – 64,4 млрд грн.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Моршині Львівської області почали розливати на продаж мінеральну воду. За даними дослідження ACNielsen Ukraine, у 2013 році продукція бренду займала 28,5% ринку мінеральних вод. Зараз бренд належить групі компаній IDS Borjomi Ukraine.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Харкові компанія в’єтнамця Фам Нят Вионга «Техноком» почала виробляти вермішель швидкого приготування. Згодом в асортименті з'явились приправи та пюре швидкого приготування. У лютому 2010 року «Техноком» увійшов до складу групи компаній Nestlé – власнику виплатили $150 млн.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

Віктор Форсюк, програміст, адміністратор інтернет-сервісів 

На початку 90-х я працював у компанії ISP Global Ukraine, ми займались інтернет-провайдингом. Перші сайти почали з'являтись у 1994 році. Їх ставало все більше, і потрібно було об'єднати всі в якийсь каталог. Так виник наш проєкт – weblist.gu.net. Ми збирали сторінки за напрямами: мистецтво, освіта, туризм, ділова й фінансова інформація тощо. 

Розробляв і вів проєкт я сам. Створювати сайт у 90-х було простіше. Не потрібно було знати мову програмування JavaScript, враховувати ключові слова для просування, робити сайт зручним для екранів мобільних телефонів. 

Перші сайти були дуже мінімалістичними – лише текст. Згодом із графічною частиною мені допомагав мій колега Євген Зубрицький. Швидкості інтернету тоді були на багато порядків меншими від сучасних. Тому й обсяг тексту і графіки був невеликим, щоб сайт завантажувався не надто повільно. 

Студенти-музиканти відкрили в Одесі радіостанцію на частоті 105,3 МГц. Вона швидко стала популярною серед молоді і студентів завдяки прогресивній музиці. За рік Просто Ради.О вже звучало в Києві. Радіостанція шість разів отримувала всеукраїнську премію «Золоте перо», що з 1999 року обирає найкращих журналістів.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

Перший дзвінок з мобільного телефона зробив президент України Леонід Кравчук. Він 40 секунд спілкувався з послом України в Німеччині.

Два аспіранти Львівської політехніки Тарас Кицмей і Ярослав Любінець заснували ІТ-компанію. Сьогодні в 40 офісах компанії у 12 країнах працюють понад 10 тис. осіб. В Україні SoftServe– друга за кількістю співробітників серед ІТ-компаній.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Дніпрі група підприємців, зокрема Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, створюють приватний банк. Він починався з офісу та кількох комп'ютерів, зараз у банку 18 млн активних клієнтів, 1510 відділень і 7380 банкоматів. У 2017-му він був націоналізований.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

У Києві створили поліграфічне підприємство, де пізніше почали видавали журнали «Бізнес», «Наталі», газету «Бухгалтерія» та видання «Бізнес. Прайс-листи». Зараз компанія банкрут.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

О 23:00 12 листопада 1992 року в Україні зняли з обігу рубль. Єдиним засобом розрахунку став український карбованець – у паперовому вигляді це був купон Національного банку України.

У 1991 році в Києві Юрій Янковський з колегами з компанії «Технософт» почали під'єднувати перших користувачів до інтернету. Доступ коштував $666, або 20 тис. рублів на рік – це вартість двох машини у ті часи. Комп'ютери та модем коштували приблизно $3 тис. Дозволити собі нову послугу могли лише великі підприємства чи дослідницькі інститути. 

Швидкість була замала, щоб, наприклад, надіслати зображення. Але, пригадує Юрій, можна було читати новини й обговорювати технології на світових електронних форумах чи конференціях. 

За рік компанія «Технософт» під'єднала 50 абонентів. Українські компанії розміщували в інтернеті оголошення про свій товар і листувались з іноземними клієнтами. Один електронний лист «долітав» за 15 хвилин.

Вперше вийшла в ефір телепрограма «Факти». У 2005-му на каналі створили перше у країні суспільно-політичне шоу «Свобода слова». З 2009 року входить у медіагрупу StarLightMedia. З 2017 року частка телеканалу – 8,92%.

Які ще 89 українських брендів виникли в 90-х? Читайте в нашій статті.

86% з них працюють дотепер. За даними аналiтичної cистеми YouControl.

Жінка із села Барашівка Житомирської області відкрила роздрібний магазин.

Насправді, ще до проголошення незалежності в Україні було 2 652 підприємці – і 95% з них працюють дотепер! «Таку можливість давав Закон УРСР "Про підприємництво", який прийняли 7 лютого 1991 року. Бізнесменів тоді реєстрували депутати міських і районних рад», – коментує Данило Глоба, заступник директора з правових питань компанії YouControl.

Після 24 серпня 1991-го та до кінця року бізнес оформили 378 осіб. Найчастіше вибирали напрям торгівлі та ремонту, але один чоловік з Харкова вже тоді створив бізнес на вебпорталах. У наступному, 1995 році у країні було вже 17 811 підприємців.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

81% з них працюють до сих пір. За данними аналiтично cистеми YouControl

О 23:00 12 листопада 1992 року в Україні зняли з обігу рубль. Єдиним засобом розрахунку став український карбованець – у паперовому вигляді це був купон Національного банку України.

З 1994-го по 1996 роки на Фабриці банкнотного паперу НБУ надрукували 995 млн банкнот купоно-карбованців. Найбільше було номіналом 10 тис. – 170 млн штук. Наприкінці 1993 року цієї купюри б не вистачило, щоб купити десяток яєць – ціни на них виросли до 33 тис. крб. В обігу карбованці були до 16 вересня 1996 року – на зміну їм прийшла національна валюта гривня.

У червні 1997 року українці вже могли купити державні облігації й облігації внутрішньої державної позики. Цінні папери – фактично розписка від держави про те, що вона бере у людини в борг певну суму та гарантує виплату з відсотками. Вони є ще одним каналом наповнення бюджету. Строк погашення облігацій – 6, 12, 24 місяці, а зараз – до 5 років. 

Перший випуск облігацій склав 1 млн цінних паперів, одна облігація коштувала 50 грн.

У 1999 році заборонили бартер між приватними та державними підприємствами. Раніше керівник державного заводу міг без будь-якого контролю обміняти гроші з каси на товари чи послуги або готовий продукт – на сировину, наприклад, хліб на муку. 

У 2000 році більше підприємств почали оплачувати рахунки грошима. Наприкінці 90-х лише 10% держкомпаній оплачували електроенергію готівкою. За рік цифра зросла до 80%.

Підприємцям дозволили сплачувати фіксовану суму або відсоток від прибутку. Виходило від 20 до 200 грн податків на місяць. Але у спрощеній системі є обмеження за кількістю найманих працівників і видами діяльності: «спрощенці» не можуть вибрати азартні ігри, брокерську діяльність, послуги аудиту, продаж алкоголю тощо.

За рік зареєстрували 110 тис. підприємців – це на 10,7 тис. більше, ніж було у 1998 році. Податкова система для «спрощенців» трансформувалася і дожила до наших днів.

Останніми трьома роками в Україні активніше відкривають бізнес жінки – з 2017 по 2020 роки вони зареєстрували на 48,6 тис. ФОП більше, ніж чоловіки. Загалом сьогодні в Україні працюють 2,2 млн ФОП.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

У 1997 році «Укртелеком» відкрив перший інтернет-вузол у Києві. Він був підключений за волоконно-оптичною лінією зв'язку до вузла компанії UUNET у Лондоні на швидкості 2 Мбіт/с. Раніше люди з одного під'їзду багатоповерхівки могли виходити в інтернет через вузол у Москві, а з іншого – через Швейцарію. Інформація передавалась у 10 разів повільніше. 

Лише після 2000 року вузли «Укртелекому» з'явилися в усіх великих містах. Тоді українців почали масово під'єднувати до інтернету через домашні телефони за допомогою dial-up.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Віктор Форсюк, програміст, адміністратор інтернет-сервісів: 

«На початку 90-х я працював у компанії ISP Global Ukraine, ми займались інтернет-провайдингом. Перші сайти почали з'являтись у 1994 році. Їх ставало все більше, і потрібно було об'єднати всі в якийсь каталог. Так виник наш проєкт – weblist.gu.net. Ми збирали сторінки за напрямами: мистецтво, освіта, туризм, ділова й фінансова інформація тощо. 

Розробляв і вів проєкт я сам. Створювати сайт у 90-х було простіше. Не потрібно було знати мову програмування JavaScript, враховувати ключові слова для просування, робити сайт зручним для екранів мобільних телефонів. 

Перші сайти були дуже мінімалістични»

У 1993 році Україна була «рекордсменом» за рівнем інфляції серед країн, де немає війни. Ціни зросли більш як на 10 000% за рік. Закривались виробництва і зменшувалась кількість товарів, тому уряд ввів обмеження на експорт. Нацбанк почав видавати кредити та субсидії банкам, аграріям. Наприкінці року заборгованість перед урядом за кредитами дорівнювала 13,8 трлн крб – це у 8 разів більше, ніж у 1992 році. Курс долару зріс у півтора раза, до 1200 крб.

Подолати гіперінфляцію допомогли реформи і гроші від Міжнародного валютного фонду. У 1994–1995 роках Україна отримала $763,1 млн позики. З 1995-го по 1998 роки МВФ надав Україні кредитів ще на $1935 млн. Гроші спрямували передусім на підтримку курсу гривні і платіжного балансу країни.

Iнфляція у 1993 році зросла з 210% до 10 256%. Причин було багато: знецінилась національна валюта, підприємства виробляли менше продукції на продаж і сплачували менше податків, розрослась тіньова економіка, люди залишались без роботи. Через інфляцію Кабінет міністрів України та Національний банк час від часу заокруглювали роздрібні ціни, тарифи на товари, роботи, послуги тощо. У січні 1994 року розрахунки округлили до сум, кратних 10 крб, а у вересні того самого року – кратних 100 крб. Так, хліб на початку року коштував приблизно 33 крб, а наприкінці – уже 2 тис. 

Із жовтня стали недійсними купони номіналом від 1 до 50 крб, а за рік, у вересні 1995 року, вилучили купони по 500 крб.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Перший ресторан McDonald’s з'явився в Києві на станції метро «Лук'янівська» 24 травня 1997 року. На відкриття прийшли 13 тис. осіб. 

Сьогодні у 21 місті і трьох селах України працюють 102 ресторани McDonald’s. Заклад біля Центрального залізничного вокзалу в Києві входить у десятку найпопулярніших у світі. 

Щодня в українських закладах мережі з'їдають приблизно 17 тис. кг картоплі фрі – це 160 тис. порцій. Найчастіше гості купують «Біг Мак», «Дабл Чізбургер», «Чізбургер» і картоплю фрі.

2 вересня 1996 року офіційно ввели національну валюту гривню. Напередодні цієї події Фабрика банкнотного паперу НБУ надрукувала 1 млрд купюр по 1, 2, 10 та 20 гривень.

Завдяки реформі вдалося знизити рівень інфляції. Якщо у 1995 році ціни на продукти зросли у 2,8 раза, то в 1996-му – у 1,4, а в 1997-му – лише на 10,1%. Гривня додала стабільності курсу іноземних валют – увесь рік один долар був на рівні 1,76 грн.

У 1996 році колгоспні землі розпаювали та віддали українцям. До 2001 року отримали пай 6,48 млн селян, 5,6 млн з них віддали ділянки в оренду. Загалом роздали 26,5 млн га посівних земель. За даними Держстату, у 1996 році в Україні було 30 млн га територій для посіву сільськогосподарських культур.

Прийняли закон «Про рекламу», що почав контролювати рекламний ринок в Україні. Раніше кожен просував свій товар як хотів, відтепер ввели штрафи. 

Наприклад, заборонили рекламувати цигарки та алкоголь біля шкіл і садочків, публікувати рекламу таких товарів на перших та останніх сторінках газет і журналів. У разі порушення компанія та рекламна агенція платить штраф – він дорівнює вартості розповсюдження такої реклами, помноженої на п'ять. 70% суми штрафу йде до державного бюджету, а 30% – місцевому комітету прав споживачів, що контролює такі правила.

У 1996 році зареєстрували асоціацію компаній «Фондова біржа "Перша фондова торгова система" (ПФТС)». За рік вона отримала ліцензію на роботу від Державної комісії з цінних паперів. 

До кінця 1997 року на біржі продали цінних паперів на 354,91 млн грн. На той момент кількість компаній і банків у її складі уже становила 193 установи. Серед них були Фонд державного майна України, який продав перші пакети акцій державних компаній у межах приватизації, а також ВАТ «IНТЕРПАЙП НТЗ», «Центренерго», ВАТ «Дніпрошина» та інші. До речі, «Дніпрошину» вважали одним з найпривабливіших підприємств, акціями яких торгували на ПФТС у 1997 році.

Зараз ПФТС – один з найбільших організаторів торгів цінними паперами в Україні.

Підприємцям дозволили сплачувати фіксовану суму або відсоток від прибутку. Виходило від 20 до 200 грн податків на місяць. Але у спрощеній системі є обмеження за кількістю найманих працівників і видами діяльності: «спрощенці» не можуть вибрати азартні ігри, брокерську діяльність, послуги аудиту, продаж алкоголю тощо. 

За рік зареєстрували 110 тис. підприємців – це на 10,7 тис. більше, ніж було у 1998 році. Податкова система для «спрощенців» трансформувалася і дожила до наших днів.

Сьогодні існують чотири групи платників єдиного податку. Найпопулярніша – третя група із 5%-ю ставкою податку від доходу. Вона доступна для ФОП і юридичних осіб. Кількість найманих працівників необмежена, можна вибирати будь-який вид діяльності, окрім заборонених.

Останніми трьома роками в Україні активніше відкривають бізнес жінки – з 2017 по 2020 роки вони зареєстрували на 48,6 тис. ФОП більше, ніж чоловіки. Загалом сьогодні в Україні працюють 2,2 млн ФОП.

Жінка із села Барашівка Житомирської області відкрила роздрібний магазин.

Насправді, ще до проголошення незалежності в Україні було 2 652 підприємці – і 95% з них працюють дотепер! «Таку можливість давав Закон УРСР "Про підприємництво", який прийняли 7 лютого 1991 року. Бізнесменів тоді реєстрували депутати міських і районних рад», – коментує Данило Глоба, заступник директора з правових питань компанії YouControl.

Після 24 серпня 1991-го та до кінця року бізнес оформили 378 осіб. Найчастіше вибирали напрям торгівлі та ремонту, але один чоловік з Харкова вже тоді створив бізнес на вебпорталах. У наступному, 1995 році у країні було вже 17 811 підприємців.

У 1992 році в Україні ухвалили закон «Про приватизацію державного житлового фонду». Завдяки йому мешканці гуртожитків могли продавати й обмінювати свої квартири. Рієлтори скуповували таку нерухомість у власників і перепродавали як одну велику квартиру. 

З 1993-го по 1999 рік приватизували майже 4,5 млн квартир. Найдорожчими були квартири в Києві, далі йшли Ялта й Одеса. Вартість однокімнатної квартири у столиці на початку 90-х складала від $7 тис. на околиці та від $9 тис. ближче до центру.

Колишні комуналки ремонтували та перетворювали на бізнес-центри. Перший такий центр – «Артем» по однойменній вулиці в Києві. 

Гнучкий диск у пластиковому футлярі об'ємом до 2,8 мегабайта – це як сучасна фотографія на смартфоні. Підприємець Олександр Ольшанський на початку 90-х продавав дискети по 50 рублів.

Одяг, книги й інші товари можна було придбати за каталогами, що розсилали поштою. Серед найпопулярніших – Otto, Neckermann, Quelle та інші.

Iгрові приставки, що спершу підключали до лампових телевізорів, клон консолі Nintendo Entertainment System. Вони були доступними для обмеженого кола, адже ліцензійні картриджі з іграми майже неможливо було дістати в Україні 90-х.

Перевірка бухгалтерської та іншої документації. Став популярним з 1993 року, коли закрили ревізійні відділи при державних установах і міністерствах. Колишні ревізори відкрили приватні практики.

Харківська компанія, що пропонує дистанційно вивчати іноземні мови: для цього надсилали касети та книги із завданнями.

Пристрій, що запускався після дзвінка на телефон, якщо ніхто не взяв слухавку протягом певного часу. Він програвав записаний текст, після якого можна було залишити повідомлення.

Компактний пристрій для програвання музики. Перші касетні плеєри, що везли в Україну, були фірми Sony. Вони працювали від батарейок приблизно дві години.

Популярне місце торгівлі й обміну інформацією. Там можна було знайти дефіцитний товар та обміняти речі, що видали замість зарплати. 

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Негрошовий обмін товарами чи послугами. Олександр Соколовський, засновник «Текстиль-Контакту» так виміняв першу партію тканин з Узбекистану на фуру з 20 т цукру. Бартер часто використовували на підприємствах, де не було чим платити зарплату.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

 На сленгу так називали легковий автомобіль марки BMW.

Державний цінний папір. Його можна було вкласти в державне майно й отримувати від цього дохід. Або продати іншим і одразу отримати гроші.

Продаж державних об'єктів, вартість яких понад 250 млн грн. За період з 1992 року по 1994 рік в Україні приватизували 9 416 підприємств за гроші та 6 705 – за сертифікати. Наприклад, у 1999 році 78% акцій ВАТ «Океан» у Миколаєві продали трохи більш ніж за $5 млн. Хоча в той момент на заводі стояло недобудоване судно вартістю $25 млн.

Мiсце, де можна було позичити VHS-касету, а пізніше й диск із фільмом закордонного виробництва. У топі – американські й азійські бойовики, комедії, фантастика тощо.

Українська національна валюта, що ввели у 1996 році, щоб стабілізувати економіку. До цього в обігу були рублі та купони.

Відсутність чи недостатня кількість певних товарів. Так, перші відеомагнітофони обійшлися б у середню річну зарплату на заводі.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Особливо популярною була вермішель швидкого приготування «Мівіна». Її у 1995 році почала виготовляти корпорація «Техноком» у Харкові, яку заснував в'єтнамець Фам Нят Вионг.

1 грудня 1992 року домен .ua був офіційно делегований Україні.

Кімната з комп'ютерами, що об'єднували в одну мережу. Там можна було випити каву чи чай, пограти в ігри, набрати та роздрукувати текст або відправити імейл.

Постачальники послуги доступу до інтернету. Зі слів підприємця Олександра Ольшанського, у 1999 році в інтернеті «з'явились гроші» і він очолив холдинг найбільших українських провайдерів.

19 грудня 1990 року Юрій Янківський з Міжгалузевого наукового центру технології програмування «Технософт» у Києві під'єднався до всесвітньої мережі. Спочатку швидкість інтернету була всього 2,5 Кбіт/с – пісню у 2МБ ви завантажували б хвилин 20. Зараз середня швидкість у 2 тис. разів більша і дорівнює 50 Мбіт/с.

Так називали долари через зелений колір купюр.

Візок, на якому можна перевозити набиті клітчасті сумки. Підприємець Юрій Синиця, наприклад, возив на них ошийники та товари для тварин, які продавав на чернігівському ринку «Нива».

Захист від рекету. З подібним стикнувся Дмитро Томчук у 90-х – «приємні люди» кожного місяця приходили за грошима, завдяки чому його офіс ніхто не громив.

З 1999 року щонеділі проводили розіграш «Лото-Забава» із грошовим виграшем, джекпот сягає 200 млн грн. Головним призом є джекпот. Крім того, у різних місцях почали продавати «миттєві лотереї», де приз можна отримати в точках продажу.

Атрибут іміджу бізнесмена 90-х років. По одній з версій, яскравий червоний піджак Versace привезли із Франції у 1992 році російські підприємці.

Cині джинси турецького бренду Mawin. Були двох моделей та однаково підходили як жінкам, так і чоловікам.

Cайти, де кожен може створити будь-яку тему для обговорення та написати свою думку. Досі в кожному місті є свої популярні форуми, а також створюють тематичні сайти – відгуки щодо садочків, роботодавців та інших тем.

Офіційно з'явився у 1993 році. Першим оператором стала компанія «Український мобільний зв'язок» (UMC).

Пристрій, що дозволяє комп'ютеру передавати інформацію телефонною лінією. У 90-х сторінка сайту могла відкриватися кілька хвилин.

Прообрази сучасних месенджерів. Там люди з ніками на кшталт «Бетмен», ​​ Ramzes19 і «Киса234» спілкувались, знайомились і домовлялись про зустрічі.

Один з перших електронних засобів зв’язку. Надіслати повідомлення на пейджер можна було з телефону. Текст і номер записували оператори.

Апарат, що робив швидкі фото на спеціальному папері. Зображення на фото повністю проявлялися за 10–15 хвилин, але однієї касети вистачало лише на 8 знімків.

Особливо цінували пакети з написом Marlboro або BOSS. Їх прали та вивішували сушитись поряд з білизною, щоб використати ще.

Підприємці в 90-і роки стикались із погрозами з боку груп злочинців того часу. Людей змушували платити гроші, щоб вони могли працювати далі.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

З розвитком інтернету з'явилися й сайти безкоштовних оголошень. Там можна було як продати зношені капці, так і знайти кохання в рубриці «Знайомства». Підприємець Юрій Синиця купував свої перші комп'ютери і принтери за оголошеннями. Доводилось дзвонити постачальникам в інше місто з переговорного пункту Головпоштамту.

Cистемний адміністратор, який царював у комп'ютерних клубах: забезпечував роботу техніки й обслуговував клієнтів.

Приховування прибутку. Наприклад, коли отримують зарплату «в конверті». 

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Улюблена сумка всіх гуртових продавців на ринках і челноків. Легко миється та витримує вагу понад 25 кг. За 20 років після тріумфальної ходи по Україні цей аксесуар з'явився на подіумах у Парижі.

Пройдіть тест і визначте, чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х.

Офіційно з'явився у 1993 році. Першим оператором стала компанія «Український мобільний зв'язок» (UMC).

Перші телефони Nokia та Motorola з'явились у 90-х роках, але дозволити їх могли собі окремі люди. Підприємець Дмитро Томчук купив Nokia 440 за $500 і мав постійно тримати на рахунку $50, щоб його не заблокували.

Застарілі телефонні автомати замінили модернізовані таксофони. Щоб зробити дзвінок, потрібно було придбати спеціальні жетони, а згодом з'явились апарати від «Укртелекому», для яких потрібно було купити картку із хвилинами. 

Дозвіл на купівлю дефіцитного товару за гроші. Так купували, наприклад, цукор чи мило.

Популярні у 90-ті іграшки. До речі, віртуального домашнього улюбленця у тамагочі доводилося годувати й розважати чи не цілу добу. Тетрис – одна з перших головоломок, що досі є в кожному телефоні. А іграшку йо-йо потрібно було ще вміти розкрутити за шнурок, прив'язаний між двох однакових дисків.

Продаж різноманітних товарів на телеканалах з демонстрацією: від набору диво-ножів до вібромасажерів.

Пристрій, що дозволяє через телефонну лінію надсилати листи та зображення. Їх витіснила електронна пошта, проте в деяких організаціях факси є дотепер.

У 1997 році в Києві відкривається перший в Україні ресторан мережі Mcdonald’s.

Торговці, які їздили в Польщу, Туреччину та Чехію за одягом і продавали його в Україні в декілька разів дорожче.

Керівники та бізнесмени, які є вихідцями з радянської еліти. У 90-х вони приватизували державне майно та створювали заводи, банки та інші великі компанії. 

Через дефіцит товарів у чергах могли стояти цілий день. Тетяна Абрамова, засновниця дому моди Rito, у 90-х їздила за нитками до Москви. У магазині їй запропонували альтернативу нескінченній черзі – дістати трактор Курського тракторного заводу.

Технологія бездротового зв'язку. Завдяки їй можна було передати інформацію зі швидкістю 64 Кбіт/с. Фото можна було переслати менш ніж за секунду, а пісню – десь за хвилину.

Комутована лінія для підключення до інтернету через телефон і модем.

Мережа, що нагадувала електронну пошту. Її користувачів називали «фідошники». Учасникам мережі був потрібен лише канал зв'язку – телефонна лінія. Символом Fido був собака з дискетою в зубах.

Мова розмітки гіпертексту, якою був написаний перший браузер.

Протокол передачі сайтів в інтернеті. Співзасновник компанії «Технософт» Юрій Янковський згадує, що перші сайти в Україні з'явилися в 1993 році. До цього в користувачів був доступ лише до електронної пошти та чатів.

Пристрій для програвання відео з касети. В Україні він запустив еру домашнього відео. До 2002 року, за оцінками компанії JVC, у світі подали 900 млн відеомагнітофонів.

Iнформаційний простір із сайтами. Назва – абревіатура англійського терміну World Wide Web, що перекладається як «всесвітня мережа».

Коли мені було 16 років, батько подарував мені цуценя породи різеншнауцер. Але ми ніде не могли знайти для нього ошийник. Тоді ми пішли на ринок, купили там шкіряний солдатський ремінь і разом з батьком змайстрували ошийник для пса. На роботу пішло години дві, але ми перед цим довго думали, як саме його зробити.

На прогулянках собачники і знайомі звертали увагу на аксесуар мого улюбленця. Деякі попросили і для їхніх тварин зробити такі. На накопичені $10 я закупив необхідні матеріали: солдатські ремені й іншу військову амуніцію. Із цього зробили перші зразки. Їх розкупили швидко, i стало зрозуміло, що ця справа може приносити гроші.

Був 1995 рік. Бізнес захопив мене: вдень я навчався в інституті економіки, а вихідними робив ошийники. Замість офісу була орендована квартира у хрущовці – в одній кімнаті склад, у другій мінівиробництво, а на кухні «кабінет директора».

Цього року моїй компанії Collar Company виповнюється 26 років, у ній працює понад 500 співробітників. Наші товари для домашніх улюбленців представлені в 70 країнах світу.

У 1988 році мені було 24 роки, а синові – півтора. Тоді в нас не було ані підгузків, ані гарного дитячого харчування, ані дитячого YouTube. Довелося кинути аспірантуру і заробляти гроші. Це було найкраще рішення в житті, хоча ті роки запам'яталися мені цілодобовою важкою роботою.

Спершу я видавала довідник з переліком послуг компаній Києва, потім возила квіти із Чехії, вела курси англійської і організовувала концерти Лариси Доліної та Льва Лещенка по всій Україні.

В 1994 році я заснувала компанію з продажу моторної олії «Каміон-Оіл». За три роки я змогла здійснити свою мрію: прийшла в аеропорт, подивилася на табло і там же вибрала рейс у Ніццу. Так я розуміла багатство і свободу в 90-х.

Починати працювати і рости разом із країною було цікаво та корисно. Податкову систему робили на моїх очах. Усі ми, які стартували в 90-х, добре розуміємо і продажі, і бухгалтерію, і логістику, і правила, і закони.

Сьогодні моя компанія входить до трійки лідерів в Україні в ніші автомастил. В команді 600 людей, вони працюють в 60 країнах.

У 1995 році нам потрібен був прес, щоб обробляти трикотажну тканину. Ця штука дуже дорога та важка. Новий прес ми не тягнули. За пів року пошуків я нарешті знайшла вживаний, але в хорошому стані. На вантажній машині його привезли на завод, де ми знімали приміщення під цех. Я була щаслива.

Справа за малим – підняти прес на третій поверх. Я швидко знайшла кран, от тільки моїх знань у закріпленні вантажу виявилось замало. Та й кранівник схалтурив – погано закріпив стропи. Вони обірвались прямо напроти вікон, куди прес потрібно було затягувати, і він на моїх очах за мить опинився на асфальті.

Я рідко плачу, але тут не стримала сліз. Вивів з шоку мене кранівник. Він витримав паузу та спитав: «Хазяйка, на металолом чи наверх?» Я готова була його вбити, але цим же справу не виправиш. «Наверх», – скомандувала я. І врешті-решт понівечений прес потрапив до нас.

Ми його відремонтували. Апарат служив вірою і правдою ще довгі роки. Тоді, наприкінці 90-х, наш парк станків був дуже примітивним. Але ми навіть на застарілому обладнанні створювали класну продукцію – в перші чергу завдяки дизайну.

На початку 90-х я шив вдома блузки. Продавав їх із саморобного лотка на Хрещатику і біля метро «Вокзальна». Пам'ятаю, що взимку було складно, тому що сильно мерзли руки. І завжди було кайфом повернутися в теплу квартиру на Березняках і зігрітися.

Коли не було клієнтів і всі вперто йшли повз – сам створював ажіотаж. Я залишав на точці свого помічника Вадима Вечорека, відходив трохи далі. Потім під виглядом випадкового перехожого повертався. Брав блузку, мацав її та нахвалював. Нібито мене сестра відправила за другою – настільки їй сподобалася якість. Такий собі маркетинг, але працювало безвідмовно.

Як приватний підприємець я вів зошит, де по-чесному записував усі свої багатомільйонні обороти в карбованцях. Була спокуса вказувати не все, адже з кожної блузки я відстібав податок державі. І хоча справи йшли непогано, я вирішив почати працювати по-дорослому – займатись текстильним гуртом. 1 квітня 1995 року офіційно зареєстрували «Текстиль-Контакт».

У мене вже були деякі зв'язки і божевільна на той час сума – $10 тис. І я вирішив ризикнути всім, що мав. Домовився з узбецьким бізнесменом про бартер: він мені тканини, а я йому 20 тонн цукру. Я мав прилетіти до Ташкента на зустріч 1 квітня. Неймовірним чином угоду вийшло провернути, а за нею пішли наступні вигідні угоди. 

Наприкінці 90-х ми переїхали вже у власний офіс, купили бавовняний комбінат, що вмирав, та оновили його – там виготовляли більшу частину всіх українських тканин з бавовни. Ми втратили його через війну на Донбасі. Сьогодні в дев'яти наших магазинах приблизно 30 тис. видів тканин з 25 країн світу. Можна знайти все потрібне для пошиття будь-чого – від скатертини до намету.

Україна тільки зароджувалась і мала почати все з чистого аркуша. Усі закони, нормативні документи створювали з нуля, а потім швидко змінювали. Потрібна була база даних, у якій усе це можна зібрати і систематизувати. Саме для цього спочатку й створили наш сімейний бізнес – «ЛІГУ».

Ми завжди хотіли зрозуміти, що потрібно людям, що в них болить. У ті часи абсолютно всі юристи збирали підшивку газет «Урядовий кур'єр» або «Відомості Верховної Ради» з опублікованими законами. Коли виходив номер з поправками – вирізали цей фрагмент і вклеювали його на потрібне місце в газету з основним законом. На день могли прийняти 100 чи 200 поправок. Така «юридична аплікація» виглядала кумедно.

Чому б нам не робити так само, тільки на екрані комп'ютера? Так і зробили. На сайті ви бачите фрагмент закону, що зазнав змін – мі його помічали іншим кольором. Потім клацаєте і читаєте, що було до цього.

У 90-і ми не думали робити наш продукт на весь світ, хоча тоді аналогів йому не було. В Україні ми успішно розвивалися і хотіли створити якісну українську комп’ютерну правову систему. Із цим впоралися, і тепер шукаємо своє місце на міжнародних ринках.

У Маріїнському парку є чудова лавочка – там ми зустрічались із нашими першими клієнтами «ЛІГА: ЗАКОН». На початку 90-х ми вп'ятьох працювали в дуже маленькому офісі, де не було місця для гостей та окремих приміщень для керівників компанії.

У цей час почався справжній «правовий бум» – нові закони незалежної України приймали щодня. Ми вирішили їх класифікувати й об'єднати в систему. Для цього в нас був один комп'ютер, що нам довірив мій батько, але його не вистачало. Обладнання тоді коштувало дуже дорого. Проблему вирішила Галина Фріланд, співзасновниця Української правничої фундації та мати теперішньої віцепрем’єрки Канади. Вона дала нам на деякий час п'ять комп'ютерів.

У 1993 році ми розгорнули систему продажів та абонентського обслуговування, за рік у нас було вже 300 клієнтів. А потім потихеньку купували комп'ютери самостійно. У ті часи ми не вели облік клієнтів – допомагали всім, навіть якщо людина не заплатила гроші. Відчували, що робимо потрібну справу. Але дзвінків ставало більше, а грошей – ні. Ми зрозуміли, що терміново потрібно приводити все до ладу.

Спочатку ми зібрали в одному місці всі закони та нормативні документи – гарантували, що в них немає помилок. Створили базу, де можна було швидко знайти потрібний документ. Це була система, що завантажувалася на комп’ютер, а зайти туди можна було тільки з допомогою електронного ключа. Нею користувалися всі – від юристів і держслужбовців до бухгалтерів і підприємців. У 1997 році ми поставили свою програму практично у всіх відомствах виконавчої влади.